Правда про аутизм: розвінчуємо найпоширеніші міфи

Аутизм — це не лише складний діагноз, а й довга історія міфів. Десятиліттями суспільство формувало хибні уявлення, які, на жаль, часто мали руйнівні наслідки для життя людей з аутизмом та їхніх родин. Час нарешті розвіяти найбільш шкідливі з них.

Міф 1. Раніше аутизм траплявся рідше, ніж зараз

Часто можна почути, що у 1970-х роках аутизм діагностували лише в одного з десяти тисяч дітей, а тепер — у одного з 68. Це породжує страхи і пошуки винних, серед яких нерідко згадують вакцинацію. Насправді ж основна причина «зростання» кількості випадків полягає не у збільшенні поширеності, а в кращій діагностиці. До 1980-х років сам термін «розлади спектра аутизму» ще навіть не існував, і багато дітей залишалися без правильного діагнозу.

Міф 2. Люди з аутизмом позбавлені емпатії

Довгий час їх зображали «беземоційними роботами», нездатними до співчуття. Але це не так. Люди з аутизмом відчувають емоції інших, інколи настільки сильно, що це паралізує їхню волю. Вони просто інакше зчитують сигнали — жести, інтонації чи міміку. Емпатія існує, але вона двостороння: щоб зрозуміти аутистів, суспільству теж потрібно вчитися бачити світ їхніми очима.

Міф 3. Аутичних дітей треба змушувати поводитися «нормально»

У 1980-х роках виникла ідея, що дитину з аутизмом можна «зробити звичайною» за допомогою інтенсивних занять і копіювання поведінки ровесників. Проте багато людей, які пройшли через такий досвід, розповідають про глибоку травматизацію. Сьогодні все більше фахівців наголошують: «незвична» поведінка — це не патологія, а спосіб адаптації до світу, який часто буває хаотичним і непривітним.

Міф 4. Аутизм — це просто «модний ярлик» для диваків

Іноді можна почути, що під цим діагнозом ховають звичайну ексцентричність. Але аутизм — це серйозне й всеосяжне розлад розвитку, який впливає на всі сфери життя людини. Так, існує «сірий простір» між ексцентричністю та клінічним діагнозом. Проте справжній аутизм — це не «особливість характеру», а розлад, який вимагає підтримки та розуміння.

Суспільство вже навчилося будувати пандуси для людей у візках. Настав час створювати «пандуси для свідомості» — системи підтримки, які допоможуть аутичним людям мати доступ до якісної освіти, роботи й гідного життя.

📖 Книга Стіва Сільбермана «Нейроплемена. Спадщина аутизму і більш розумний підхід до людей, чий розум відрізняється» вийшла у 2015 році у видавництві Allen & Unwin.
Оригінал статті англійською можна прочитати на сайті BBC Future.

🙏 Друзі, приєднуйтеся до наших добрих справ — разом ми можемо подарувати ще більше щастя нашим особливим дітям. Допомагати легко!

#благодійнийфондкиян#