Приголомшливий трюк, який допоможе заспокоїти будь-яку дитину

1 приголомшливий трюк, який допоможе заспокоїти будь-яку дитину

Психологія тиші

Ніхто не любить дітей, які кричать від гніву чи образи. Це не означає, що ми не любимо дітей. Це означає, що біологічно ми просто не здатні витримувати цей крик.

Я знаю це, як ніхто інший. 12 років свого життя я працював учителем у школі. Я дбав про дітей, які не були моїми власними. І ні вдома, ні в класі я ніколи не користувався тактикою «Почни кричати у відповідь». Тому що вона не працює.

У мене є один трюк. Я використовував його щодня в школі. Тепер він допомагає мені у вихованні власних дітей.

Ось кілька ситуацій, у яких він діє:

• діти сперечаються;

• діти не роблять те, про що ви їх попросили;

• діти не слухають того, що ви говорите;

• діти поводяться занадто голосно;

• діти показують вам своє роздратування.

Діти… Діти… Діти…

Знаєте, у чому проблема нашої культури? У тому, що вона зосереджена на дітях.

Наголос робиться на тому, що якщо їм щось не подобається — ми, дорослі, повинні негайно це виправити. Але де ми самі у цьому сценарії? Чому ми маємо поводитися саме так, як радять нам соціальні служби?

Загалом, я знаю відповідь. Знаю, як усе виправити.

Де ви зазвичай перебуваєте, коли діти поводяться неналежно?

Ви, найімовірніше, зайняті на кухні, розмовляєте телефоном або стоїте в іншому кінці кімнати: дитина на підлозі, ви — на дивані.

Ключовий момент у тому, що ви — не поруч із нею.

У класі, де вчитель постійно сидить за столом, діти завжди шумітимуть.

Якщо ви занадто зайняті, щоб приділити дітям увагу, або занадто злі після роботи, не дивуйтеся, що вам доводиться кричати через усю кімнату, аби вони заспокоїлися.

Мій трюк у тому, що якщо я хочу їх заспокоїти — я просто підходжу ближче.

Я підходжу до засмучених або неслухняних дітей і спокійно кладу руку їм на плече.

Або на спину.

Або нахиляюся і починаю з ними доброзичливо, з повагою, розмовляти.

Я б сказав, що у 90% випадків, коли потрібно заспокоїти дитину — свою чи чужу — достатньо просто підійти ближче.

Я перевіряв цей трюк знову й знову — він працює.

Тепер замість того, щоб кричати на своїх дітей, я просто підходжу до них.

Коли мої діти бешкетують у вітальні — я не кричу з кухні, щоб вони замовкли. Я підходжу ближче.

Коли вони сваряться, кричать чи підвищують голос — я підходжу ближче.

Коли вони ігнорують мої прохання — я не повторюю їх голосніше. Я просто підходжу ближче.

І у 90% випадків це спрацьовує.

Я знаю, що завжди зможу зберегти мир і спокій у домі, перш ніж усе вийде з-під контролю.