Що ж таке ДЦП та які розхожі твердження про цей недуг не відповідають дійсності

Що таке дитячий церебральний параліч?

Це захворювання центральної нервової системи, при якому одна або кілька ділянок мозку в результаті кисневого голодування зазнають ураження і функціонують некоректно. Через це у людей, які страждають на ДЦП, деякі м’язи стають занадто розслабленими або, навпаки, занадто напруженими, що призводить до проблем із руховою активністю. Окрім цього симптомами церебрального паралічу є порушення мови, проблеми із зором та слухом, судоми, нездатність орієнтуватися в просторі.

Як і все, що стосується інвалідності, тема ДЦП в нашому суспільстві табуйована та сповнена домислів і міфів. Ось найбільш поширені з них:

ДЦП – результат лікарської помилки

Причина такого стану – пошкодження центральної нервової системи, яке відбувається під час внутрішньоутробного розвитку або ж в перші тижні і місяці життя під впливом різних факторів. Це може бути генетика, черепно-мозкові травми у немовлят, метаболічні порушення (наприклад, важка жовтяниця новонароджених) і інфекції у майбутньої мами або у дитини (наприклад, енцефаліт або менінгіт в ранньому неонатальному періоді).

Родові травми теж можуть викликати церебральний параліч, але це відбувається порівняно рідко.

 

Найбільш поширений фактор ризику – це недоношеність. Чим раніше народилася дитинка і чим менше її вага, тим вище ризик виникнення ДЦП. Особливо це стосується дітей, народжених раніше 28-го тижня або з вагою менше 1,5 кг. Але варто зазначити, що завдяки сучасній медицині все менше передчасних пологів призводять до церебрального паралічу в немовлят.

 

ДЦП – лише дитяча хвороба

Назва “дитячий церебральний параліч” означає, що цей стан розвивається у плода в утробі матері або в дуже ранньому дитинстві.

Однак цей недуг залишається з людиною на все життя, тому в сучасній міжнародній практиці прийнято говорити «церебральний параліч» (англ. Cerebral palsy), опускаючи додаткове визначення «дитячий».

 

Людина з ДЦП навряд чи зможе стати продуктивним членом суспільства

Більшість бар’єрів, що заважають людині з церебральним паралічем жити звичайним життям і бути продуктивним членом суспільства, пов’язані не з самою людиною, а з суспільством. Через відсутність пандусів, ліфтів, спеціально обладнаних туалетів та обладнання для пересування людям з ДЦП дуже важко брати активну участь в житті суспільства, вчитися, ходити в музеї, концертні зали, офіси, басейни і т.д.

 

Доступне середовище, сучасні технології і використання спеціального обладнання дають людям з церебральним паралічем можливості пересуватися, спілкуватися, вчитися, працювати і заводити друзів.

 

ДЦП – це завжди порушення інтелекту

Це одна з найбільших помилок людей, далеких від медицини.

Більше половини хворих на церебральний параліч не мають інтелектуальних порушень. До того ж, іноді буває непросто оцінити інтелект дитини, яка не пересувається самостійно і не користується мовою, – вона просто не може відповісти так, як відповідають звичайні діти.

 

Доступні програми допомоги і освіти, спеціальне обладнання, яке дозволяє підтримувати стабільну, симетричну позу в положенні лежачи, сидячи або стоячи, і використання альтернативної комунікації – все це дає дітям розвивати і реалізовувати свої здібності.

ДЦП – це вирок

Церебральний параліч – дуже складне захворювання, що порушує багато процесів в організмі. І, зрозуміло, щасливим і безхмарним життя таких людей не назвеш. Однак сьогодні люди з ДЦП живуть набагато краще, ніж 20-30 років тому.

На даний момент існує маса реабілітаційних центрів, спеціалізованих шкіл, де дітки отримують кваліфіковану і безпечну в своїх методах корекційну підтримку. У дітей також є можливість повноцінно спілкуватися з однолітками і здобувати освіту завдяки інтегрованій програмі навчання. Багато дітей після закінчення школи отримують вищу освіту, нехай навіть і дистанційно, в них з’являється можливість мати цікаву і нерідко прибуткову роботу.

І, звичайно, завдяки інтернету багато з них заводять собі друзів по всьому світу.

 

При ДЦП головна мета лікування – це полегшити дитині життя, забезпечити їй максимальну незалежність та впевненість у власних силах. І мова йде не лише про фізичні навички, а й про комунікацію.

Адже саме соціальна адаптація – головна умова, що допоможе дитині з церебральним паралічем стати по-справжньому щасливою!