Я мама чудової особливої дівчинки Шевченко Олі, їй 10 років, вона має діагноз спастичний тетрапарез, загальне недорозвинення мови. Вона самостійно не ходить і дуже погано розмовляє. Тому маємо регулярно займатися, проходити реабілітацію та приймати ліки, для покращення стану здоров’я донечки. Ми проживаємо в Харківській області, з початком повномасштабного вторгнення вимушені були припинити поїздки на реабілітацію звісно, що фізичний та емоційний стан донечки погіршилася. Ми нікуди не виїзджали, дуже було чутно вибухи, через наш населений пункт часто передвигалася військова техніка, літали літаки… Було дуже складно і страшно. Коли появилась можливість поїхати до Києва, ми відразу приступали до занять в МЦРН Я є. В Центрі Я є ми проходимо заняття з  корекційним педагогом, логокомплекс, заняття сенсорної інтеграції, голкорефлексотерапію,   масаж, лфк, заняття з ерготерапевтами. Донечка має значні успіхи. Навчилася самостійно їсти, покращується мовлення, дуже великий прорив в інтелектуальному розвитку. Після останнього курсу реабілітації донечка навчилася читати по складах і друкувати слова на комп’ютері. Моїй радості не має меж. Тільки завдяки фінансуванню фондів, я маю можливість розвивати свою донечку. Власних коштів не вистачає, виховую доньку одна. Дуже вдячна за фінансову допомогу фонду Киян та Mayas hope. Особисто Вікторії Матвіївні, всім співробітникам фондів та спонсорам і меценатам, А також всім небайдужим людям, які долучилися до збору коштів для моєї донечки Олі. Дякуємо велике. Бережіть себе. Слава Україні!!!

БУТИ ДОБРУ!

10.12.2023р