Але час ішов, а навички, які потрібно було набувати із кожним місяцем розвитку, у мене не було. Я так і не навчилася тримати голову, перевертатися, сидіти, повзати і ходити, тримати в руках іграшки. І ось, коли мені було 11 місяців, в «Українському медичному центрі реабілітації дітей із враженнями ЦНС МОЗ України» мені встановили діагноз «ДЦП, подвійна геміплегія, спастичний тетрапарез, затримка розвитку, мікроцефалія».
Але попри все це, у мене є величезна мрія. Я хочу бути здоровою дитиною. Я хочу посміхатися, дивлячись на моїх щасливих батьків. Я хочу протягувати до них свої ручки і обіймати їх сильно-сильно. Я хочу бігти разом із ними в парку по стежці, тримаючись за руки. Я хочу гратися із сестричкою… Але для цього мені потрібна тривала і якісна реабілітація.А ще я вірю, що ангели існують. Вони живуть серед нас і допомагають здійснювати мрії. Як от мою, наприклад.

Всю інформацію про збори і звітну документацію Ви можете подивитися тут

Відгуки батьків та інформацію про етапи лікування можно подивитися тут