Олена вже не може нормально дихати. Пухлина проросла в носоглотку і заважає ковтати. Олена залишилася практично сама. Батьків, яких вона доглядала, не стало, тітка теж померла. Чоловік – інвалід 2ї групи. На кого покластися? Кого просити про допомогу? Жінка, котра допомагала всім у її рідному містечку, залишилась майже сам-на-сам із смертельною хворобою, яка вже забрала у неї маму. Олена не може говорити. Тому вона написала листа:
“30 років я пропрацювала вчителем початкових класів. За цей час я викладала всі предмети, крім іноземної мови. Якось на уроці фізкультури я демонструвала дітям приклад “тулуба назад”. Мабуть, я на певний час втратила рівновагу, моє тіло не перекинулось, а зависло на шиї. У той момент я почула голосний хрускіт і нестерпний біль у шиї.
На жаль, до лікаря відразу я не звернулася, терпіла біль, ходила на роботу… Це все було 2012 року.
А з 2013 у мене почалися проблеми з головним болем і поганим самопочуттям: сильно тягнуло плечі, “ломило” в шиї і постійно боліла голова. Звісно, я лікувалася. Із часом я почала помічати, що коли я говорила, в мене пропадали звуки, і язик повернувся праворуч. Лікар-невролог відправила мене на обстеження в Черкаську обласну лікарню. МРТ виявило пухлину в голові і шиї… Хондрома. Мені порадили звернутися в Інститут нейрохірургії ім. Ромоданова. Проконсультутвавшись з лікарем, вирішили робити операцію, яка відбулася 2014 року. У 2015 році почалася хіміотерапія. За 1,5 року я схудла на 18 кг.
Сьогодні мій стан погіршився. Хондрома проросла в носоглотку. Стало важко дихати, говорити, ковтати. Тому я пишу листа. Я досі знаходжуся в Інституті нейрохірургії, попереду мене чекає нова операція. Дуже сподіваюся, що мені допоможуть”.
Всю інформацію про збори і звітну документацію Ви можете подивитися тут