Уважаемые благотворители! Благодарим Вас за Ваши добрые сердца и помощь нашим детям! Пусть Ваша доброта вернется к Вам в миллионном эквиваленте счастья, успеха, процветания и крепкого здоровья!
Отчет за 1-е полугодие 2018 года
Назва проекту
Короткий опис проекту
Сума проекту (грн)
Посилання в інтернеті
Атиповий аутизм – не вирок. Ганчук Олеся
Коли у сім'ї Ганчук загинула маленька дочка, здавалося, ніщо їх не втішить. Але незабаром у них народилися двійнята. Але біда не приходить одна, дівчинка була хворою. Помилка лікарів призвела до непоправних наслідків, і маленька дівчинка залишилась інвалідом. Але маленька Олеся дивиться на світ з надією, адже лікарі дали надію жити повноцінним життям. Дівчинка за свої 6 років пройшла 11 курсів реабілітації, які не минули даремно.
Мамине сонечко, Матвійчик, якого ви бачите на фото і якому зараз чотири рочки, не поспішав на цей світ і народився з запізненням на тиждень. Через це пологи проходили важко і довго, і закінчились для хлопчика родовою травмою. І почалося… Ніякого урочистого дня виписки з пологового будинку не було, бо маля на штучній вентиляції легенів перевели до неонатального центру, а матуся навіть не могла поїхати з ним – через важкі ускладнення.
Сашенці дуже боляче, допоможіть! Колотій Олександра
Я сама виховую двох дівчаток, двійнят, їм по 7 рочків. Це була довгоочікувана вагітність, але так склалося, що дівчатка з'явилися на світ на 31 тижні вагітності. Внаслідок передчасних і важких пологів дітки народилися у вкрай важкому стані і почалася боротьба за їхнє існування. Дівчатка народилися з вродженою пневмонією, 5 днів вони були на апараті штучної вентиляції легенів, потім їм діагностували перенесений набряк головного мозку і внутрішньошлуночковий крововилив (в Даши 1 ст., у Саши 2-3 ст.). Ніхто не давав відповідь, чи виживуть дівчатка.
"Знову та знову, але мені доводиться просити про допомогу! Коли Іринці був тиждень від народження, біологічна мати покинула її: просто залишила, як ляльку, в будівлі стоматологічної поліклініки. Коли малій було шість місяців, маленьке дитяче щастя посміхнулося їй – дівчинку взяла на виховання прийомна сім'я, де вже було двоє прийомних хлопчиків. На той момент її діагнози ще не були встановлені.
Мілена народилася раніше терміну з вагою 940 г, що призвело до порушення центральної нервової системи (гіпоксично-ішемічне ураження головного мозку). Після народження два тижні крихітка перебувала на штучній вентиляції легенів, після цього два місяці в кувезі. І лише коли дівчинці було два місяці, вона почала самостійно харчуватися. Лікарі не давали жодних гарантій, що Мілена виживе, але дівчинка чіплялася за життя. У рік їй поставили діагноз ДЦП, спастичний тетрапарез.
Лист від мами: "Привіт, мене звуть Наталя, і я хочу познайомити вас з моєю донькою – Поліною. Ми з України, з Києва. Моїй донечці 16 років, і в цьому році вона закінчує школу. Попереду величезне життя і багато планів. Поліна вже давно вирішила, що буде працювати в сфері туризму, знайомитися з новими країнами і новими людьми. Вона знає 6 мов: українську, російську, польську, німецьку, іспанську та англійську. Хотіла ще почати вивчати італійську. Але
Пам'ятайте Вадимчика? Ми вже двічі збирали гроші на його лікування. Хлопчик пройшов вже два курси реабілітації в Центрі стимуляціїї мозку, проте попереду ще довгий шлях до одужання. Здоров'я дитини залежить від грошей – зараз треба оплатити дорогу до лікарні і саму реабілітацію. Тому батьки знову звертаються за допомогою до донорів Української Біржі Благодійності
Настя не знає, що таке щасливе безтурботне дитинство. Кожен день упродовж 4 років життя ця дівчинка невтомно працює, аби тримати голову, взяти до рук улюблену іграшку чи, нарешті, зробити перший крок... Звичайні речі, які більшості з нас здаються напрочуд простими, для цієї крихітки даються дуже непросто. Але вона дуже старається!
Будь ласка, допоможіть врятувати синочка! Коробка Іван
Ванюші подобається спостерігати й слухати розмови інших діток, але заговорити Іван поки не може. Хлопчик уже 4 роки живе із діагнозом мікроцефалія, спастичний тетрапарез, симптоматична епілепсія, часткова атрофія зорового нерва. Кожен день для Івана – це не гойдалки, гірки чи дитячі майданчики. Це праця, старання і боротьба за нові досягнення. Хлопчик уже пройшов 4 курси реабілітації, але цього замало. Для того, аби цей хлопчик зміг і далі розвиватися, йому необхідно пройти черговий курс реабілітації у Центрі стимуляції мозку.
Вікусі зараз 10 років, у неї ДЦП зі стійкими порушеннями у вигляді спастичного тетрапарезу і затримки статомоторного і мовлиннєвого розвитку. Дівчинка вже пройшла багато курсів реабілітацій по всій Україні і зупинилася на Центрі стимуляції мозку в Києві. За два роки лікування в цьому центрі Віка здобула чудові результати.
Життя малого Русланчика, якому зараз чотири рочки, вмістило в себе чимало страждань і недуг, що почалися від народження. В його карих оченятах – недитячий біль і туга. Русланчик народився в Донецьку здоровою дитиною. У пологовому будинку разом з іншими новонародженими був інфікований стафілококової хворобою. Після цього хворів токсичною еритемою, токсичною пневмонією.
Як це: замість безтурботного дитинства – постійна реабілітація, замість ігор – тренування, замість радості – важкий діагноз?.. Артемчика почали лікувати в 11 місяців, після того, як помітили, що малюк схрещує ніжки, коли йде за машинкою. Дивно, адже хлопчик народився абсолютно здоровим, лікарі називали його справжнім богатирем, адже його вага була 4,5 кг. За шкалою Апгара це 8-9 балів. Проте важкий діагноз обрав саме цього малюка
9 довгих років боротьби з хворобою. 9 років боротьби за здорове життя... Саме стільки часу пройшло відтоді, коли народився маленький Данило, коли батьки почули діагноз сина і лікарське: "Шансів, що хлопчик буде жити, дуже мало. Боріться...". І вони почали боротьбу. Боротьбу, котра триває довгих 9 років
Цього малюка звуть Максим, і він народився шляхом кесаревого розтину. Відразу після народження хлопчика з діагнозом "внутрішньоутробна гіпоксія" забрали в реанімацію. Довгі два тижні Максимчик провів у реанімації під штучною вентиляцією легень і в медикаментозному сні. Два місяці син з мамою провів в обласній лікарні. Його лікували. Але що саме лікували?! На запитання мами: "Що з моїм сином?", лікарі знизували плечима і не могли дати відповідь.
Дарина – означає подарована Богом. 9 років тому родині Шатилюк небеса подарували донечку. Разом із чудовим ім’ям дівчинка отримала нелегке випробування: боротися за своє здорове життя. Після народження Дарині поставили діагноз "гіпоксія головного мозку, ураження ЦНС, затримка психомовленнєвого розвитку з аутичним спектром, розумова відсталість". Так почалася її боротьба..
Кірочка народжувалась дуже важко: мама не змогла народити її самотужки, тому дівчинку довелося витискати з обох боків. Після народження Кіра не закричала, вона була в дуже важкому стані. Їй відразу ж почали робити реанімаційні заходи. Наступного дня крихітку забрали в реанімацію. Після цього почалося несолодке дитинство Кіри, кожен день якого вона бореться за здорове майбутнє
Історія цих чоловіків дуже зворушлива. За надію на скоріше одужання одразу борються батько і син. Педанов Андрій (тато), кандидат в майстри спорту з плавання, викладач-інструктор із плавання, інструктор зі шкільного туризму і просто соціально-активна людина зараз прикутий до візка... Три року тому з ним трапилося нещастя, під час падіння він зламав хребта і залишився нерухомим в інвалідному візку. А до цього моменту в Андрія на руках було вже двоє маленьких діточок, і один з них – інвалід. Історія цієї сім’ї більш, ніж трагічна
Важко собі уявити стан батьків, коли вони дізнаються, що у них буде син, як радіє тато, як вони чекають народження свого первістка, от-от приходить час пологів, народжується такий довгоочікуваний син, проте… виявляється, у хлопчика – аномалія розвитку верхнього піднебіння. Лікарі діагностують: у Дмитра хромосомні порушення, затримка психо-мовленнєвого розвитку
Історія цього малюка почалася, як і в інших дітей, котрі народилися з діагнозом ДЦП. Спочатку були передчасні пологи, після цього хлопчик був у важкому стані, потім години і дні він провів у реанімації… Майже місяць Давид пробув на штучній вентиляції легень, стільки ж у лікарні. І це справжнє диво, що хлопчик таки вижив. Він виборов своє місце на світі, проте якою ціною!
Цього хлопчика звуть Данііл, йому 5 років. Він народився у поставлений строк шляхом кесаревого розтину. Здавалося б, все буде добре. Дитину з мамою виписали з лікарні. Коли йому виповнилося 3 місяці, мама помітила, що Даня постійно хитає головою. На її звернення до лікарів жінка чула лише, що хлопчик таким чином себе вколисує. Попри всі переконання лікарів, мама Данііла обстежила його в лікаря. Тоді хлопчику встановили страшний діагноз: міатонічний синдром.
Михайлик – один із двійнят, котрі народилися раніше поставленого терміну шляхом кесаревого розтину. Мишко народився дуже слабким, перший рік його життя був надзвичайно важким. Хлопчик часто хворів, мало спав і постійно капризував. Він ніби привертав до себе увагу. Принаймні тоді складалося таке враження.
Перший місяць життя цієї дівчинки був схожим радше на кошмарний сон, аніж на свято. Вірочка народилася недоношеною. Одразу після народження у неї сталася гіпоксія, а потім крововилив у мозок, а згодом менінгіт і гідроцефалія. У це важко повірити, але все це крихітка пережила в перший місяць після своєї появи на світ. Завдяки професіоналізму та своєчасній допомозі лікарів дівчинка залишилася живою.
Пам’ятаєте двійнят Хоррі? Це хлопчики, яким діагностували затримку психомовного розвитку і порушення комунікативних функцій. Зараз їм по 4 роки, проте вони досі добре не говорять, не реагують на звернення і не можуть виражати свої бажань. Також через алергію у них стаються напади астматичного кашлю. Аби подолати все це, їм потрібна дієта, постійне лікування і реабілітації.
Невдовзі Максиму виповниться 3 роки, проте він досі не називає маму словом "мама". Власне, хлопчик досі не розмовляє, погано розуміє, коли до нього звертаються, уникає спілкування з іншими дітками. Все це – через хворобу, яка спіткала хлопчика. Маленький Максим – така довгоочікувана дитина! Пологи були швидкими, під час яких відшарувалася плацента, що стало причиною термінової операції. Попри це, хлопчик розвивався нормально. Проте коли Максимові виповнилося півтора року, дитину наче підмінили. Він почав погано спати ночами, хворіти і капризувати.
Допоможіть Алісі після клінічної смерті! Тарасова Аліса
Як один момент може змінити все життя? Один, здавалося б, необережний рух чи неправильний крок стає точкою неповернення. І змінити її не можна, час не повернути, залишається лише не опускати рук і боротися за майбутнє. Про це, як ніхто інший, знає родина Тарасових. У вересні 2014 року з ними сталося горе: їх маленька донечка Аліса впала в надувний басейн, наповнений водою
Ви любите слухати симфонічний оркестр? А уявіть на хвилинку, що всі інструменти раптом починають грати свою музику, інші партії. Звук не дуже приємний, чи не так? Проте приблизно це відчуває 6-річний Назар. Після народження йому зробили МРТ мозку, яке показало арахноїдальну кісту, а генетичні дослідження показали, що в Назара за обмінні процеси відповідає напівзламаний ген. Мозок Назара працює, як той-таки оркестр, в якому інструменти грають свою музику, тобто сприйняття реальності відбувається фрагментарно, не створюючи цілої картинки
Маленька Валерія вже 4 роки намагається стати звичайною дитиною. У неї ДЦП... Це важкий діагноз, а лікування – довге і щоденне. Дівчинка не лише не може самостійно сидіти, повзати і перевертатися. Вона ще й дуже погано бачить, адже їй також діагностували часткову атрофію зорових нервів і горизонтальний ністагм. У зв’язку з цим інтелектуальний розвиток Валерії теж відстає. Але дівчинка відчайдушно бореться за життя.
У молодої пари – Геннадія і Алли – ось-ось повинні були здійснитися всі їх трудові мрії. Вони багато і не хотіли: повна сім'я, заслужена кар'єра і рідна оселя. Але – "розкажи Богу про свої плани"... Виявилося, зовсім нерадісно майже одночасно позбутися всіх надій на щасливе безстрашне майбутнє, народивши дитину з генетичним діагнозом, та й на додачу позбутися заощаджень, дбайливо збережених в одному з банків.
Це Назарчик. І його важка історія почалася ще до народження. На 20 тижні вагітності УЗД виявило вкорочення рук і ніг цього малюка, йому діагностували збільшення шлуночків мозку і викривлення грудної клітки, внутрішньоутробно ставили діагноз "ахондроплазія". Хлопчик народився шляхом кесаревого розтину, проте після народження його діагноз не підтвердили. Натомість лікарі припускають ряд інших недуг, які необхідно підтвердити чи не підтвердити, зробивши генетичні аналізи.
"Ще одна година, і дитина помре!", – говорили лікарі. "Треба робити кесарів розтин, дитині не вистачає кисню...". Це сталося на 39 тижні вагітності з мамою Давида. Так народилася перша і така очікувана дитина. Хлопчик. Давид. Він закричав, і його відразу ж віддали мамі. Через декілька годин він почав сильно плакати і зовсім не пив молока мами. Плакав і кричав. Плакав і кричав
Здійснити велику мрію маленької Злати Андрієнко Злата
Привіт! Мене звуть Злата, і мені 1 рік і 3 місяці. І знаєте, я вірю в дива. Оскільки після народження на 31-му тижні вагітності мами моя вага була 730 г, лікарі мені не давали шансів на життя і поставили мені 2-3 бали по Апгар. Але Бог дав мені життя, і я мужньо боролася за нього спочатку у відділенні терапії НДІ "ПАГ", потім у відділенні виходжування недоношених дітей в "ОХМАТДИТі". Там мені встановили діагноз "гіпоксо-ішемічне враження ЦНС, постгеморагія, ВД 1 ступеня і синдром вегето-вісцелярної дисфункції"
Кома. Судоми. Пневмонія. Гіпоксія… Очевидно, доля Артема – боротися і перемагати. 3 тижні в реанімації і, за словами неонатологів, напівживу дитину перевели у відділення патології новонароджених. Щастю батьків не було меж, адже тоді вони вперше змогли взяти на руки свого сина. Вони були безмежно вдячні лікарям за те, що ті врятували дитину. Але тоді батьки і уявити не могли, з якими труднощами їм доведеться зустрітися.
Допоможіть нам зробити перші кроки! Святковський Денис і Валерія
Пам’ятаєте Дениса і Валерію? Двійнята, які з самого дитинства хворіють ДЦП. Зараз їм по 7 років, і у вересні цього року вони пішли в перший клас. Важко передати словами, наскільки сильно вони хочуть бути такими ж, як їх однокласники. Вони хочуть так само ходити, бігати, навчатися і пустувати. Але для цього їм потрібно дуже важко працювати.
. До вас знову звертається скромна дівчина зі своїм болем. Півроку тому, завдяки вашій активній участі у Світлани розпочався перший етап проекту і реабілітації, а з ним новий етап життя. У дівчини з'явились регулярні фізичні навантаження та щоденні поїздки до міста. Це сильно змінило її настрій. Тепер вона впевнена в тому, що ніколи не можна піддаватися слабкості (повірте – воно того не варте). Необхідно пробиватися – шукати будь-які можливості для поліпшення життя.
Озирнись. Мені не встати без твоєї руки. Данилов Іван
Дитинство – найбільш чудова пора для кожної людини. Майже для кожної… Так, звісно, якщо йому не перешкоджає хвороба. Хвороба, яка потребує нереальної сили волі, терпіння і титанічної праці… Через неї дитинство перетворюється на постійну боротьбу, яку не кожен дорослий здатен втримати, не те що дитина. Але Іванко тримається. Він бореться.
7 років тому в родині Сафонових сталася одночасно щаслива і фатальна подія: на світ з’явився крихітний і такий довгоочікуваний Сашко. Через припинення пологової діяльності під час пологів, дитину фактично “видавлювали”. Хлопчик народився бездиханним... Лікарі реанімували Сашка ціною важкої травми головного мозку.
Батьки думали, що вона втратила слух і не чує. Насправді так в Ангелінки проявлялися ознаки аутизму. Почалося все після того, як дівчинці виповнився рік. До того Ангеліна була звичайною здоровою дитиною: вона говорила, гралася з іншими дітками… Але пізніше все змінилося. Вона прокидалася ночами, не спала по декілька годин, замкнулася в собі, перестала говорити і реагувати на інших людей.
Матвійчик потребує нашої допомоги! 5 Репетило Матвій
Мама Матвія говорить, що її син – найбільше щастя її життя. Проте щастя це з'явилося на світ, коли на її Батьківщині, на Сході Україні, почалася війна. Під час пологів лисичанські лікарі не захотіли робити кесарів розтин жінці, тому дитина народилася синьою і була оповита пуповиною. Хлопчик не дихав, у нього була гіпоксія мозку.
Це Ксенія. І їй не пощастило. Їй не пощастило народитися 1982 року з аномалією розвитку сечостатевої системи, у неї екстрофія сечового міхура. Іншими словами, орган знаходиться не всередині, а ззовні живота. Коли дівчинці виповнився рік і 2 місяці, їй зробили уротеросигмодостомію – сечоводи пересадили в кишку, сечоміхурову частину видалили. Словом, тепер у Ксенії взагалі нема сечового.
Це Миколка. І він досі в реанімації... Ви, любі наші донори, вже не раз допомагали йому з медикаментами, МРТ та курсами реабілітацій. Зараз хлопчик настільки слабкий, що не може навіть самостійно їсти. Мама носить його на руках і знову просить допомоги синові.
Жити не завдяки, а всупереч. Саме так, попри свій важкий стан живе і розвивається Вадим. Всупереч болю, який сковує тіло. Всупереч діагнозу, який потребує багато сил і наполегливості. І завдяки вам, адже саме ви вже тричі допомагали Вадиму пройти такі необхідні курси реабілітації. Хлопчик народився на 41 тижні вагітності, лікарі прогнозували звичайні пологи. Проте щось пішло не так: дитина народилася синьою, пуповина обвила тіло хлопчика, він не закричав…
Часом побутова випадковість може привести до страшних наслідків. Звичайний вечір. Звичайні приготування звичайної вечері. І тут раптом стається незвичайне: старший син натикається на маму, котра, якраз знімала гарячу сковорідку з плити… Далі – як у страшному сні. За лічені секунди вміст пательні обпікає жінку та її молодшого сина – 6-річного Віктора, який тоді стояв біля мами. Найбільше постраждало обличчя малюка...
Ці братики мали бути здоровими. Їх батьки мали бути найщасливішими у світі. Їх родина мала бути найкрепшою. Проте сталося не так. Ідеальне життя, точніше мрії про ідеальну сім’ю, посипалися як картковий будиночок. Крок за кроком. Спочатку народилися Іванко та Микита. Вони недоношені. На третій день життя в Івана зупиняється дихання. Він потрапляє до реанімації. Наступного дня через важку жовтяницю і пневмонію в реанімацію забирають і Микиту. Лікарі говорять, що хлопчики можуть не вижити…
Страшно усвідомлювати, що життя людини залежить від одного "якби". Якби пологи пройшли нормально, якби лікарі вчасно прийняли правильне рішення, якби вчасно зробили кесарів, якби відразу почали реанімувати хлопчика… Якби всього цього не сталося, Женя зараз був би здоровим 2-річним хлопчиком.
Рома народився передчасно, на шостому місяці маминої вагітності, вагою якихось 1 300 грамів. Братика-близнюка тоді врятувати не вдалося, Рома ж вижив, але лампи в кювезі реанімації, де кілька місяців лежало немовля, обпекли йому очі і він назавжди втратив зір. Про те, що живе у світі зрячих людей, Рома не знає: мама сказати йому про це досі так і не наважилася, а він не питає, дещо відстає у розвиткові.
Зупинка дихання. Моментальна блідість. Швидка. Реанімація. Дитяча лікарня. І молитви мами: аби тільки дівчинка вижила. Це пережила маленька Аліна, коли їй ледве виповнився місяць. Усе це трапилось, коли мама вкладала крихітку спати.
Її ім’я – Марина, вона хоче бути здоровою Долгопятова Марина
Ця крихітка все робить лише лівою ручкою, а свою праву ніжку ставить на носок і тягне за собою. Це страшні наслідки пережитих одразу після народження хвороб. Її ім’я – Марина, і вона дуже хоче бути такою, як ми.
Апатія… страшне слово, ще більш страшний стан. Івану б бавитися, складати конструктор, вигадувати мандрівки в іграшковій ракеті до космосу і ганяти на велосипеді, проте він досі чітко не говорить і не виявляє інтересу до навколишнього світу. Івану зараз 3 роки, і коли йому ледь виповнилося 2,5 роки, психіатр діагностував у хлопчика аутизм.
Саші дуже боляче, допоможіть! 2 Колотій Олександра
Кажуть, що близнята і двійнята, як ніхто інший, відчувають один одного і переживають події радісні і не дуже разом. Це споріднені душі, які ділять і щастя, і горе на 2. Саша – одна із двійнят, разом із сестричкою вони народилися раніше поставленого терміну у вкрай важкому стані. У них була одна на двох вроджена пневмонія, набряк головного мозку, внутрішньошлуночковий крововилив. І один сумнів, чи ж вони виживуть?..
Батьки благають допомогти Макару! 2 Сатановський Макар
"Ви ж розумієте, що ваша дитина – цілковитий інвалід? Можете сміливо залишати його в дитбудинку і народжувати наступну дитину", – такий вирок почула мама Макара від лікаря, коли після народження привела його на огляд. Вони зачепили її так сильно, як ніщо раніше. Вони стали каталізатором її боротьби за здорове життя важко хворого сина. Макару зараз 4 роки, і він хворіє із самого народження.
Дитина народилася напівживою, пуповина не давала хлопчикові народитися упродовж 2 годин. Потім були 3 тижні реанімації, ШВЛ, судоми, набряк мозку… Гліба годували через зонд, він був у медикаментозному сні. Після цього хлопчику констатували діагноз ДЦП. Лікарі ж заспокоювали майбутню маму і запевняли, що все добре.
Народження Дані чекали, наче дива. І на 29 тижні вагітності Диво з’явилося на світ. Диво народилося з вагою 1 580 г і відразу потрапило до реанімації, після цього у відділення недоношених дітей. Надзвичайно страшно було, коли у Дані зупинялося дихання, коли у нього діагностували крововилив і кісти в мозку, коли прогнозували гідроцефалію…а ще більш страшно було чути від лікарів: "Відмовтеся. Він буде овочем". Відмовитися від Дива?..
