Першу ніч свого життя маленький Миколка провів біля мами в палаті, проте вже на ранок він перестав дихати і почав синіти, у малюка почалися судоми. Хлопчика забрали в реанімацію, де він провів 10 днів. Його стан був важким, але мужній Микола почав сам дихати, і його відʼєднали від апарату ШВЛ. Після цього хлопчика перевели у відділення патології, де він пробув ще місяць.
Це був найважчий місяць його життя. Малюк був на зондовому годуванні, проте мама щодня намагалася вчити сина їсти з пляшечки, і їй це таки вдалося. Проте судоми не зникали. Коли Колі виповнився місяць, йому діагностували епілепсію і затримку розвитку. Тоді вже в хлопчика було до 100 судомних нападів на день, дитина жила в постійному болі. А в 2-річному віці Колі діагностували ще і ДЦП.
Зараз Миколі 15 років, і весь цей час він займався із реабілітологами, психологами, інструкторами з ЛФК та логопедами, систематично відвідував реабілітаційні центри і сумлінно виконував усі настанови лікарів. Проте в лютому через початок масштабної війни і сильні вибухи було прийнято рішення їхати з Києва до бабусі в село, про реабілітацію годі було й говорити — Коля займався вдома. Проте зараз, коли сімʼя повернулася назад до Києва, стало зрозуміло, що стан Миколи погіршився: через сильний стрибок росту посилився сколіоз і збільшилася спастика, яка приносить біль і обмежує рухи.
Шановні донори, Колі дуже потрібно на реабілітацію, допоможіть йому позбавитися нестерпного болю і вільно рухатися!
