Ішов час. Лише коли хлопчикові виповнилося 3,5 роки, йому змогли встановити діагноз: органічний розлад особистості з гіпердинамічним синдромом і недорозвитком мовлення 1 ступеня. Відтоді мама Саши не здалася ні на секунду. Вона займалася із сином, на останні кошти возила його на реабілітації, оплачувала дорогі медикаменти і ліки.Завдяки цьому дитина, яка не розмовляла, не реагувала на звернену мову і мала колосальну затримку психічного розвитку, зараз розмовляє і спілкується, наскільки може. Це його своєрідна і особлива мова. Сашкові невдовзі іти до школи, але в нього ще дуже важко із спілкуванням і розумінням. І це найбільше лякає. Адже його можуть не прийняти у соціум, від нього можуть відвернутися інші діти.

Аби хоч якось виправити цю ситуацію і наблизити Сашка до покращення фізичного стану, лікарі радять пройти ще один курс реабілітації у Центрі стимуляції мозку. Але у мами, яка віддає все маленькому синові, на це бракує коштів. Допомогти Сашкові стати здоровим, можемо ми. Разом ми можемо зробити так, аби хлопчик пішов до школи і був таким, як і решта його однолітків.

Всю інформацію про збори і звітну документацію Ви можете подивитися тут