Привіт! Мене звуть Злата, і мені 1 рік і 3 місяці. І знаєте, я вірю в дива. Оскільки після народження на 31-му тижні вагітності мами моя вага була 730 г, лікарі мені не давали шансів на життя і поставили мені 2-3 бали по Апгар. Але Бог дав мені життя, і я мужньо боролася за нього спочатку у відділенні терапії НДІ «ПАГ», потім у відділенні виходжування недоношених дітей в «ОХМАТДИТі». Там мені встановили діагноз «гіпоксо-ішемічне враження ЦНС, постгеморагія, ВД 1 ступеня і синдром вегето-вісцелярної дисфункції».

Життя цієї маленької принцеси мало чим схоже на казку. Її звуть Ксенія, їй майже 2 роки. Дівчинка народилася на 32 тижні вагітності, і лікарі одразу ж констатували: у крихітки гіпоксично-ішемічне ураження ЦНС, синдром рухових порушень, гіпертонус м’язів. Упродовж усього часу Ксеню консультував невролог, проте її стан не покращувався, більше того, до переліку діагнозів додалася ще й косоокість…

Єсенія – дівчинка з поетичним іменем і важкою долею. Мало хто з дорослих зміг би перенести втрату, яка спіткала крихітку через місяць після народження. Вона захворіла і втратила маму. Тато та рідні дівчинки роблять усе, аби поставити Єсенію на ноги і компенсувати мамину любов…

Родина Сашка – одна із тих, хто тікав від жахів війни з окупованих територій. Вони переїхали з Луганської області до Києва і зараз живуть в дитячій лікарні, бо їм просто ніде жити. Сашкові вже 5 років, і весь цей час він виборює право на життя. Ще до народження його сердечко зупинилося, він народився без ознак життя. Понад 3 хвилини лікарі реанімували малюка. Серце Сашка забилося, але дихання не було, хлопчик впав у кому.

Ідеальне життя Кошелевих змінилося після народження синів. Вони народилися недоношеними. На третій день життя в одного із хлопчиків зупинилося дихання, він потрапив до реанімації. Наступного дня через важку жовтяницю і пневмонію в реанімацію забрали іншого сина. Лікарі тоді казали, що Іван та Микита можуть не вижити… Коли братикам виповнилось 3 місяці, в родині сталося горе. Тато хлопчиків помер через зупинку серця…

«Який красень! У Вас буде дуже красивий хлопчик», – сказала лікар-гінеколог під час УЗД і раділа із щасливою мамою. Коли маленький Георгій народився, акушер у пологовому сказав ті ж слова: «Це справжній Маленький Принц!». Але цього хлопчика Бог наділив не лише красою, а й силою, жагою і бажанням жити і боротися за своє життя… Саме вони допомогли Георгію вижити у перші дні після народження.

«Мене звуть Михайлик, мені 4 роки. Моя мама померла через місяць після пологів, але я знаю: вона дивиться з небес і допомагає мені боротися з моєю хворобою – ДЦП. Я дуже хочу колись навчитися сидіти, стояти, ходити і бавитись з іншими дітками. А ще більше я хочу своєю ручкою написати слово «мама». Тоді вона мене почує і буде пишатися мною…».

Життя Євгенія висіло на волосині. Пологи проходили дуже важко, лікарі до останнього не приймали рішення про необхідність кесареве, а тому і реанімаційні заходи теж затягувались у часі… Після народження хлопчик не закричав, його забрали в реанімацію і підключили до апарату ШВЛ (штучної вентиляції легень). Пологова травма спричинила 3 реанімації, тому перші 3 місяці свого життя Женя провів у лікарні.

«Ти – моя душа…», – говорила заплакана мама, сидячи біля маленького Єгора. А Єгор її чув, хоч і був у комі…

Його стан уже стабілізували, бо ж перед цим у хлопчика почалися судоми, у нього зупинилося серце. Але він чув маму. Цілий місяць мама приходила до сина і говорила, що поруч. Хлопчик слухав її і одного разу таки прийшов у себе.

А все почалося із лихоманки: у хлопчика піднялася температура до 39.5, його поклали під крапельницю…

Чудовий хлопчик на ім’я Ілля. Народився малюк здоровий і все протікало чудово, поки його брат не захворів онкологічним захворюванням (зараз дитина на операції за межами України.) … На даний момент Ильюшка живе з Хрещеною Мамою. За останній рік, він відстає в розвитку. Допомогти дитині не кому, тому давайте допоможемо цьому прекрасному хлопчику, щоб не запустити його розвитку далі, та недовесті до ускладнень того, що є.

Зовсім маленькій дівчинці Завадської Кароліні всього 5 років, але всі ці роки малятко бореться зі страшним діагнозом ДЦП! На даний момент за спиною сотні занять ЛФК, години роботи з логопедом і психологом. Досягнуто багато результатів. Але найближчим часом Кароліну чекає нове випробування.

Кароліні необхідна операція правого тазостегнового суглоба.

Як це: ще до народження дитини знати, що з нею уже щось не так? Носити під серцем малюка, у якого вже ряд діагнозів, і не могти нічого змінити? Перечитувати страшні хвороби і молитися, аби син вижив… І Михайлик вижив! Але народився із рядом діагнозів, кількість яких згодом лише збільшувалась. Згладженість звивин мозку, лісенцифалія, гіпоплазія мозолистого тіла, спастичний тетрапарез і колобома обох очей. А після народження ще й дизартрія і рухові порушення 5-го рівня.

Сашеньке Колотій 9 років і вона дуже хоче ходити самостійно! Але, на жаль, без операції вона не зможе зробити свої самостійні кроки. Давайте здійснимо Сашину мрію про самостійні кроки!