Автор: Светлана Короткова

На появу малечі, завжди чекають з неймовірним трепетом.
Попереду ще стільки турбот та планів. Та що відбувається, коли до сім’ї приходить особлива дитина. Малюк народжується з порушеннями розвитку або отримує травму вже в старшому віці. Як батькам прийняти цю новину? Та в чому віднайти сили для подальших дії?

Слова промовлені лікарем «Ваша дитина хвора» — звучать по-справжньому трагічно.

Адже ми розуміємо, що йдеться не про тимчасові неприємності: застуду, отруєння чи забій. Котрі примусять рідних знервуватися, але з рештою, усе минеться й залишиться позаду, як поганий сон.

Мова піде про хворобу постійну, хронічну, не відступаючу, ту що витискає всі сили з маленького.

Життя сім’ї в такий момент миттєво змінюється. Відбуваються помітні зміни, у самих родинах.
Дуже часто, партнери починають звинувачувати одне одного в тому, що сталося. У той час, коли потрібно об’єднатися в боротьбі з недугою. Цих важких випробувань, як правило, не витримує батько. Чоловік йде, або шукає крайнощів.
За статистикою, кожна четверта мама особливої дитини, вимушена виховувати її самотужки. За умов, коли крихітка вимагає постійного догляду, мама залишає роботу. Як наслідок, потребує фінансової підтримки.

Найбільш вагомою залишається емоційна підтримка для матусі. Насамперед, вона має зрозуміти, що не має жодної провини в тому, яка її дитина. Є речі, від яких неможливо бути застрахованими, а тим паче, бути готовими до них.

Усе, що потрібно — це заспокоїтися, переживши період стресу. Треба бути спокійними і врівноваженими, бодай зовні. Від цього й тільки, залежить здоров’я малечі. Далі необхідно, накреслити план дій та поступово, крок за кроком, слідувати йому.
Поліпшити стан дитини, вселити віру в себе, подарувати друзів та любов до життя. Це все під силу тільки найріднішим та найближчим.»