Назар разом із сестричкою народилися недоношеними, хлопчик потрапив у кувез, а пізніше — під апарт ШВЛ. Упродовж 2,5 місяців Назар не міг самостійно дихати, а причиною цього був крововилив у мозок. Згодом у хлопчика розвинулася гідроцефалія, через яку йому провели декілька операцій: встановили шунтуючу систему і здійснили операцію на мозку. Пізніше у Назара діагностували ДЦП і симптоматичну епілепсію.

Хлопчика почали лікувати. Медикаменти допомогали зменшити інтенсивність нападів епілепсії, а реабілітації рятували його фізичний стан. Так, за 8 років кропітливої роботи і боротьби за здоровʼя було досягнуто чимало: Назар почав самостійно ходити в ходунках, у нього зменшилася спастика і зміцніла спина. У рідних зʼявилася велика надія на те, що хлопчик зможе самостійно ходити. Проте лікування довелося призупинити…

Зранку 24 лютого сімʼя перебувала у Броварах — вони вскочили з ліжок від вибуху. Тривоги, сирени, новини — російські війська наближаються до міста. Декілька ночей вони провели у холодному гаражі, ще декілька — у підвалі. Діти спали одягені на матрацах.

«Донечка багато запитувала, плакала і просила, щоб усе це закінчилося, а Назарчик почав боятися виходити на вулицю і плакати, у нього почалися істерики. Головна проблема — це те, що Назар міг залишитися без протисудомних ліків, які ми діставали з-за кордону, а їх залишилося максимум на місяць. А ворог тим часом наближався… Приймаємо рішення і їдемо до знайомих у більш безпечне місце», — з жахом згадує мама Назара.

Батьки бачили, як погано було для їх сина. Він досі боявся виходити на вулицю, лякався сирен, спастика скручувала його ручки і ніжки, його емоційний стан був дуже складним. Тоді батьки вирішили повернутися додому і шукати можливість Назарові пройти реабілітацію. Наразі ця терапія для хлопчика — просто рятівна. Допоможіть йому потрапити на реабілітацію.