«Ще одна година, і дитина помре!», – говорили лікарі. «Треба робити кесарів розтин, дитині не вистачає кисню…». Це сталося на 39 тижні вагітності з мамою Давида. Так народилася перша і така очікувана дитина. Хлопчик. Давид. Він закричав, і його відразу ж віддали мамі. Через декілька годин він почав сильно плакати і зовсім не пив молока мами. Плакав і кричав. Плакав і кричав…
Жінка звертала увагу лікарів на це, на що чула лише одну відповідь: “Ви ще зовсім недосвічена мама і нічого в цьому не розумієте”. Усе це сталося напередодні 8 березня. Лікарі не сильно переймалися голосним дитячим криком новонародженого Давида, тому до малюка ніхто так і не підійшов. А за добу в хлопчика зупинилося дихання, пізніше з ротика пішла піна. Після цього 5 діб хлопчик провів у реанімації, потім – ще 26 днів у відділенні патології новонароджених і рік лікувався у дитячій неврології м. Дніпра.Мама хлопчика щиро вірила, що на цьому кошмар закінчиться. Але то був лише початок. Коли Давидові виповнився рік, йому діагностували ДЦП, спастичний тетрапарез, ЗПМР, а згодом і затримку мовного розвитку. Лікарі переконували, що з дитини нічого не буде, і радили віддати в інтернат. Але цей маленький герой не здався і за свої 5 років досяг чималих результатів. Зараз він може повноцінно ходити, бігати, сидіти. Хлопчик пройшов дуже багато реабілітацій у різних містах України, кожна з яких приносила нові успіхи для його розвитку, а батькам надію на повне одужання сина.
Але, на превеликий жаль, Давидко ще досі не вміє говорити і сам себе не обслуговує. Він постійно займається з нейрокоректором, логопедом і на 4 години ходить у звичайний садочок. Кожні 1,5 місяця хлопчик проходить стимулюючі процедури, після яких він почав повторяти багато слів і звуків. Лікарі гарантують, якщо і надалі проходити такі процедури, то Давид обов’язково буде говорити і піде до звичайної школи. Ми щиро віримо, що все задумане здійсниться. Але з вашою допомогою шансів у Давида більше, допоможіть!
Всю інформацію про збори і звітну документацію Ви можете подивитися тут